Пісня "Я би щастя не пізнав, назад боюся озирнутись" у виконанні Михайла Грицкана відкриває перед слухачами глибоку емоційну історію про непохитну любов, присвяченість та бажання зробити кохану людину щасливою. Вона пронизана почуттями вдячності за зустріч зі своєю долею та страхом втратити це щастя, яке здається таким крихким.
У перших рядках автор пісні виражає свою готовність дати все для щастя коханої, обіцяючи створити для неї світ, повний краси та гармонії, де вона б цвіла як троянда і відчувала себе як у раю. Ця метафора підкреслює бажання автора зробити життя своєї коханої особливим, наповненим радістю та красою.
Далі пісня переходить до роздумів про щасливу випадковість їхньої зустрічі, підкреслюючи, що все могло скластися інакше, і автор міг би так і не знати справжнього щастя, якби не зустрів свою любов. Тут відчувається глибока вдячність долі за те, що подарувала йому цю унікальну людину, яка стала для нього промінцем світла в темряві.
Останні рядки підсумовують головну думку пісні – велике бажання автора зробити свою кохану щасливою, подарувати їй всю красу світу. Ця пісня є виразом глибокої любові, ніжності та прив'язаності, що перевищує звичайні слова подяки чи обіцянки. Вона розкриває безмежність та всепоглинаючу силу справжнього почуття, що здатне перетворити світ навколо нас.