Пісня "Ми вічно між горем і між щастям" у виконанні Максима Бородіна відображає глибокі почуття і роздуми про любов, сумніви і пошуки підтримки у коханої особи. У перших рядках виконавець звертається до своєї коханої з питанням, чи заслужив він її любові, чи є він для неї тим світлом у темряві, тією опорою, яка необхідна у складні часи. Це підкреслює важливість взаєморозуміння та підтримки у відносинах.
Ліричний герой просить не дозволити йому впасти, що символізує бажання отримати підтримку та захист від коханої особи. Він говорить про вічну боротьбу між горем та щастям, підкреслюючи, що життя сповнене випробувань, але бажає пройти через них разом з коханою. Це підсилює ідею, що любов є найціннішим, що є у житті, і її не можна втратити або вкрасти.
Пісня також торкається теми віри та довіри в коханій особі, коли ліричний герой каже, що вона єдина, кому він завжди вірив, і просить спинити його на краю прірви. Це вказує на велику емоційну залежність від коханої особи та віру в її здатність рятувати його навіть у найважчі моменти. Використання образів маяка і світла в темряві слугує метафорою надії та напрямку в житті, який дає кохана особа.
У підсумку, пісня є виразом глибоких емоцій, вразливості та потреби у підтримці та розумінні з боку коханої особи. Вона демонструє, що незважаючи на всі випробування та сумніви, присутність коханої особи та її любов є найважливішими для подолання життєвих труднощів. Це пісня про вічну потребу в любові, підтримці та спільному подоланні життєвих викликів.