Пісня "До тих, хто в темряві блукаючи як ми, щоби побачити за обрієм світи" виконавців BOTASHE & Тиша ніби є ліричним виразом почуттів і станів, які переживають люди в складні життєві періоди. Вона торкається теми самотності, внутрішньої боротьби та пошуку своєї ідентичності в світі, де існують значні контрасти між бідними та багатими, але ці відмінності водночас не визначають їхню справжню сутність або можливості.
Автори пісні зображують людське існування як ходіння по канату над прірвою, де кожен намагається знайти свій баланс, не дивлячись на зовнішні обставини або суспільні поділи. Згадка про "пустий чат" може символізувати відчуття ізоляції та нездатність знайти зв'язок чи підтримку у сучасному цифровому світі.
У пісні є оптимістичне послання про нескореність духу людини, незважаючи на перешкоди. Зілля про те, що навіть під час найсильніших життєвих бур, коли "зривав паркани, дахи", з'являється надія - "проростали квіти". Це метафора відродження, віри у краще майбутнє, де "де немає злив, будемо щасливі знову як діти". Також згадка про потребу в "крилах, щоб полетіти" для "нібито птахам" наголошує на універсальному прагненні до свободи та визволення з умов, що обмежують. Пісня закликає не втрачати внутрішній вогонь і віру у можливість позитивних змін, незважаючи на всі труднощі.