Ця пісня Артема Пивоварова ніби занурює нас у світ мрій та бажань, де кожен може знайти свою свободу та відчути легкість буття. Від самого початку автор веде нас за собою туди, де зникають межі реальності, а час втрачає свою владу. Слова пісні пронизані образами заходу сонця та салютів, що символізують кінець одного етапу та початок чогось нового та незвіданого.
Слова про свободу, яка є долею, і світло, що знаходиться всередині кожного, відгукуються в душі слухача, нагадуючи про внутрішні сили та можливості. Пісня закликає нас слідувати за голосом своїх бажань, незалежно від того, де ми знаходимось - на сході чи на заході, у пошуках свого особистого "світла".
Мотив дежавю, що проходить через увесь текст, створює відчуття чогось знайомого, ніби ми вже бачили цей сон, але водночас це щось нове та невідоме. Цей елемент підкреслює ідею повторення та вічної новизни життєвих циклів, де кожен день є унікальним і повний магії.
Заклик плисти хвилями, немов течією, до місця, де звучить колискова моя, є метафорою життєвого шляху, де кожен з нас прагне знайти своє місце покою, свою гавань. Через образи природи та елементи плину часу автор закликає нас цінувати кожну мить та вірити у свої сни, навіть якщо вони здаються нам лише дежавю. Така пісня є втіленням надії, свободи та нескінченного пошуку щастя.