Ця пісня відображає глибокі переживання та емоційні стани, що супроводжують людину у складні моменти життя. Ліричний герой звертається до надії, але у нестандартний спосіб – він просить її піти та залишити його у спокої. Це можна інтерпретувати як втому від безкінечних розчарувань та невдач, коли навіть надія не приносить втіхи, а лише підживлює біль.
У другому куплеті йдеться про бажання знайти спокій у сні, про втечу від реальності, де все сприймається як холодний, відчужений Всесвіт. Тут відчувається глибока самотність та розчарування у світі, що оточує ліричного героя.
Повторюваний мотив диму, що має залишитися після всього, символізує непостійність, марність сподівань та бажань. Використання образу диму також наголошує на ефемерності всього живого, на неможливість утримати чи зберегти щось назавжди.
Загалом, пісня виражає глибоку втому від внутрішніх боротьб, розчарування у житті та бажання знайти хоч якийсь спокій, навіть якщо це означає відмовитися від надії, яка досі вважалася останнім притулком у скрутні часи. Це твір про пошук особистісного миру, навіть коли для цього потрібно зректися того, що здавалося незамінним.