Пісня "Там майже нікого нема" у виконанні Гелі Зозулі має іронічний і трохи моторошний відтінок. З перших рядків створюється враження, що це може бути весела композиція, але надалі текст розкривається з іншого боку. Лірична героїня сповіщає свою жертву, що вже занадто пізно тікати, адже вона знає, де він живе і відтепер він – у її полоні. Вона зв'язала йому руки і оголошує, що він тепер належить їй.
В подальшому тексті пісні лірична героїня погрожує, що ніде не сховатися від неї, адже вона любить підкрадатися, і вони будуть разом, прив'язані морським вузлом. Вона обіцяє завезти свою жертву в село, де майже немає нікого, окрім неї самої, натякаючи на ізоляцію та можливу загрозу.
Заключна частина пісні ще більше занурює у моторошну атмосферу – лірична героїня каже про точення ножів і про свою сатиру, яка гостра, як і сокира, що вона володіє. Це створює образ обсесивної, можливо навіть психопатичної любові, де немає місця втечі чи свободи для об'єкта її пристрасті. В цілому, пісня залишає відчуття неспокою, незважаючи на свою зовнішню веселість. Це гра контрастів між текстом та мелодією, що робить пісню особливо запам'ятовуваною.