Пісня "Єдина й остання і вірю що мій наступить твір" виконавця SHUMEI переплітається з глибокими почуттями та емоціями, які автор відчуває до коханої особи. Він починає з опису свого захоплення зовнішністю коханої, включаючи її ім'я, очі, колір волосся та ночі, які вони разом проводять. Це не просто фізична привабливість, а глибше почуття, що охоплює його цілком.
Автор висловлює свою несміливість і страх підійти до коханої, боячись втратити навіть більше, ніж він уже має. Він наголошує на тому, що її номер збережений в його телефоні особливим чином, виділяючи її серед інших. Приспів підкреслює фіксацію на одній деталі - родимці на щоці коханої, яка стає для нього нав'язливою думкою, що повертається кожної ночі.
Пісня переходить до більш глибокого бажання зрозуміти, чи поділяє кохана його почуття. Автор мріє запитати її, чи відчуває вона те саме, що і він, але страждання і біль, які він відчуває від невідомості, продовжують його мучити. Ця невизначеність і біль від нерозділеного кохання стають центральними темами пісні.
У заключній частині автор висловлює подяку за пісню, натякаючи на те, що саме кохана надихнула його на її створення. Він сподівається, що наступний твір, який він напише, буде про щось більше і важливіше, можливо, про їхні спільні переживання або майбутнє разом. Але разом з цим є страх, що ця особа може бути "єдиною й останньою", що надає пісні відтінок меланхолії і невизначеності щодо майбутнього їхніх стосунків. Ця пісня є виразом глибокої любові, страху втрати та надії на взаємність.