Ця пісня Ірини Федишин є виразом глибоких почуттів любові та прихильності, де автор розкриває свою готовність жертвувати всім заради можливості бути поряд з коханою особою. Вона звертається до долі з питаннями про місце, де зникають воля і журба, шукаючи джерело сили, яке вона відчуває, будучи поруч зі своїм коханим. Любов зображується як щось, що перетворює звичайне життя на яскраву палітру емоцій та відчуттів, роблячи світ кращим і прекраснішим місцем.
У другому абзаці пісня переходить до готовності автора зробити будь-які жертви заради любові, включаючи віддавання всього найціннішого, що вона має, аби бути разом з коханим. Це виявлення щирого бажання чути серцебиття коханої людини та бачити красу світу поруч з ним. Така готовність до самопожертви підкреслює глибину почуттів і важливість стосунків для автора.
Завершується пісня виразом вдячності за зустріч з коханою особою, яка змінила життя автора. Вона висловлює подив та захоплення тим, як могла жити без цієї людини раніше, і обіцяє любити його все своє життя. Це підсумовує основну думку пісні про те, що справжня любов здатна перетворити життя, наповнити його сенсом, красою та щастям.