Ця пісня гурту "ОЧІ В ОЧІ" розкриває історію про завершення стосунків, де одна сторона робить останній крок до повного розриву. Ліричний сюжет побудований на образі, коли любов, що колись була живою і наповненою спілкуванням, тепер перетворилася на низку невідповідних дзвінків і повідомлень. Співак описує відчуття втрати зв'язку з коханою особою, коли кожен дзвінок стає нагадуванням про те, що вона віддаляється.
Основний образ лавини, яка спускається без будь-якої видимої причини, символізує неминучий кінець відносин, який настає тихо і без зайвих слів, лише з ключем, залишеним на столі, як знаком завершеності спільного шляху. В тексті є ностальгія за моментами інтимності, які вже не повернути, і герой намагається утримати в пам'яті хоча б образ її вуст, яких він, можливо, ніколи по-справжньому і не знав.
Далі пісня звертається до кінцевого акту розриву, коли вона відмовляється від подальших спроб спілкування, символічно "кидаючи трубку" і стираючи всі сліди їхнього минулого зі свого життя. Це демонструє, що для неї ці стосунки вже поза зоною досяжності, і будь-які спроби відновити зв'язок марні. Висловлюється ідея, що обидві сторони тепер належать до минулого один одного, і спільні спогади вже не зігріють знову змерзлі серця. Ця пісня - роздум про розставання, самотність і відпускання минулого, щоб рухатися далі.