Пісня "Буде дорогою до життя – із сумками в бік столиці" у виконанні Vyshebaba & KOLA занурює слухача у атмосферу села, яке здається відокремленим від решти світу, місця, яке забули навіть боги і де час ніби зупинився. Використання образу "Богом забутого села" та "закладок в чорта" підкреслює ізоляцію та відчуття занедбаності, місця, де майбутнє не виглядає світлим і де єдиною впевненістю є минуле, представлене словами "ти можеш тут бути впевнена лиш у вчора".
Далі текст пісні переходить до метафори подорожі "із сумками в бік столиці", яка символізує спробу вирватися з циклу безнадійності та прагнення до кращого життя, навіть якщо це означає залишити все знайоме позаду. Образи "просякнутий снігом шлях" та "дорогою до життя" говорять про важкі, але необхідні кроки до змін.
Останні рядки пісні відображають тему сподівань та втрат, зображуючи сцену прощання з домівкою, яка ще "не засипав град" і "не змила фосфорна злива", що може символізувати незгасну надію та водночас невблаганність реальності. Метафора "вичерпала ліміт на власне різдвяне диво" підкреслює втому від безкінечних випробувань та складностей життя у такому місці.
Заклик "Сядь без вагань, хоч в який вагон" і образи "ще зведуть і сплетуть удвох вузли залізничних колій" наголошують на невизначеності майбутнього, але також і на існування надії та можливості знайти своє місце та щастя, навіть якщо для цього доводиться ризикувати та йти на зміни. Пісня глибоко зачіпає теми відчаю, надії та пошуку сенсу життя, спонукаючи слухача задуматися про власні життєві шляхи та вибори.