Пісня "Омива всі лиха й відпуска" виконавця STASYA виражає глибокий сенс взаємодії природи і людських емоцій, втрати та відновлення. У перших рядках йдеться про розлуку та роз'єднання, які символізує зима, що карбує у пам'яті глибокі сліди. Зима тут виступає не лише як пора року, але й як метафора холоду та самотності у серцях людей.
Далі автор описує процес зцілення та відпускання горя, яке символічно "омивають" і "виносять" хвилі Дніпра. Ріка стає образом вічного життя, що вбирає в себе людські болі та перетворює їх на частину своєї безкінечної течії. "Омива всі лиха й відпуска" говорить про очищення, про можливість позбутися ваги минулого і дати собі шанс на нове початок.
В останній частині пісні мова йде про відродження та надію, що приходить з весною. Зміна пори року слугує алегорією зміни в житті людини, коли після холоду та темряви знову настає тепло і світло. Весна поєднує "розбиті серця" із силою неба, символізуючи відновлення, любов та єдність з природою. Пісня завершується на позитивній ноті, нагадуючи про циклічність життя та вічну боротьбу з труднощами, з яких завжди є вихід.
Таким чином, пісня є виразом глибокого зв'язку між природою та людиною, де природні елементи слугують не лише фоном для людських переживань, але й активними учасниками процесу емоційного відновлення та відпускання. Це співзвучно із загальною темою багатьох українських пісень, де природа виступає як джерело сили, натхнення та втіхи.