Текст пісні "Душеньки вона карбувала не втікала" виконавця STASYA глибоко занурюється в образи природи і людських почуттів, створюючи відчуття єдності та невіддільності від природного світу. Використовуючи метафору зими, яка "розірвала" і "карбувала" душі, пісня виражає біль втрати та процес глибокого внутрішнього переосмислення. Зима тут – не просто пора року, а символ періоду випробувань та очищення.
У другому абзаці образи "хвилями Дніпра" та "вирій та ріка" підкреслюють непередбачуваність життя та його здатність нести з собою як горе, так і відновлення. Ріка, що "омива всі лиха й відпуска", символізує процес лікування та відпускання болю, дозволяючи природі лікувати і відновлювати зламані серця.
Завершується пісня образами відродження та надії. "Гнізда звила й крильцем вкрила" мов про оберіг та турботу, що нагадує про важливість піклування та захисту. "Без омани крига тане й розквіта земля" натякає на неминучість приходу весни та нового життя після тривалого періоду холоду та самотності, символізуючи відновлення та нові початки. Пісня виражає віру в те, що після будь-яких випробувань настають кращі часи, наповнені світлом та теплом.