StasyaНі Тепла Ні Двора Вже Нема Омива Всі Лиха Й Відпуска

Текст пісні відображає метафоричну подорож через переживання втрати, смутку та відновлення. У перших рядках описується процес, як зима розриває і роз'єднує душі, залишаючи після себе лише спогади про холод та самотність. Зима тут виступає як символ горя, яке "карбувало" серця людей, не даючи їм втечі від болю пам'яті.

В наступних рядках пісня переходить до образу Дніпра, який омиває всі лиха і відпускає біль. Річка стає символом очищення та звільнення від горя, що носила зима. "Буйно плин колиха ти ріка" наголошує на невгамовній силі природи, яка несе відновлення та нові початки.

Далі пісня зображує образи тепла та захисту, які контрастують із холодом зими. "Гнізда звила й крильцем вкрила" метафорично говорить про материнську опіку та лагідність, що об'єднує "розбиті серця" із силою неба. Це вказує на надію та відродження, яке приходить після розчинення болю та смутку.

Заключні рядки про невимовлено натякають на перетворення і відновлення, що відбувається після відлиги. Крига, яка тане без обману, і розквіт символізують нове життя та відновлення після періоду труднощів та випробувань. Пісня в цілому говорить про циклічність природи та життя, де кожен кінець є початком чогось нового.