Пісня "Знову в очі зазирнути що так вабили мене" Віталія Лобача відтворює історію романтичних стосунків, що розквітають під час літньої пори. У перших рядках описується спогад про прогулянки біля моря, де відчуття єдності з природою і коханою особою стирають усі межі реальності, а час здається зупиненим. Ці моменти наповнені ніжністю, любов'ю та щирими почуттями, що зливаються в єдине ціле, створюючи відчуття абсолютного щастя.
Далі автор згадує зустріч в кафе, яка здається звичайною, але водночас вирізняється особливою атмосферою. Закоханість змушує сприймати кохану як неповторну і чарівну, порівнюючи її з квіткою. Зізнання в почуттях під зоряним небом стає кульмінаційним моментом, символізуючи безмежність і глибину їхніх відчуттів.
У фіналі пісні лунає ностальгія за незабутнім літом і бажання знову пережити моменти, коли погляд коханої здавався найпрекраснішим у світі. Ця пісня є виразом спогадів, любові та мрій про повернення до тих щасливих моментів, які назавжди залишили відбиток у серці автора.