Пісня "І в одне серця зливались щастя моє неземне" у виконанні Віталія Лобача відображає глибокі емоції та переживання, пов'язані з коханням і взаємністю. Це розповідь про літній роман, що починається з невипадкової зустрічі двох закоханих біля моря, де вони проводять незабутній час, насолоджуючись компанією одне одного. Ліричний герой згадує, як вони гуляли вздовж берега, не помічаючи, як швидко летить час.
Відчуття щастя та єдності досягає свого апогею, коли закохані цілуються і їхні серця зливаються воєдино, символізуючи абсолютну гармонію та взаєморозуміння. Ці моменти стають для них неземним щастям, яке вони хочуть зберегти назавжди.
Літній вечір у кафе, де герой знову зустрічає свою кохану, стає точкою відліку нових емоцій. Вона зображена як неймовірна краса, що захоплює його серце. Їхнє спілкування, повне глибоких почуттів та емоцій, лише поглиблює їхній зв'язок.
Кульмінацією пісні є спогади про літо, яке стало для них часом незабутніх вражень та відкриттів. Закохані бажають знову пережити ці моменти, вкотре поглянути одне одному в очі та відчути взаємну привабливість. Зорі, що запалали в небі, символізують їхню любов, яка освітлює їхній шлях і наповнює життя сенсом. Пісня передає ідею про те, що справжнє кохання здатне перетворити будь-який звичайний момент у щось надзвичайне та неповторне.