Пісня "Якщо сонце не засвітить, якщо дощ не піде" виконавців DELAMER & Vatislove занурює слухача у глибокий емоційний ландшафт, де виражається туга, самотність, але й надія. Початкові рядки вводять нас у атмосферу контрасту між природними явищами – літнім дощем і нелюбов'ю вітру. Це створює образ ізольованості та водночас відчуття життєвої сили, коли автор пісні відчуває себе живим, танцюючи під шум машин.
У наступних рядках розкривається внутрішній світ героя, його нічні роздуми про самотність і спроби забути про зовнішній хаос, символізований криком сирен. Є згадка про прагнення до вершин, що можна інтерпретувати як бажання подолати внутрішні перепони або досягти цілей, не дивлячись на зовнішні обставини.
Далі пісня переходить до моментів радості і блаженства, що випливають з танцю під сонячним світлом і мерехтливою грозою. Ці моменти символізують внутрішнє освітлення та емоційне очищення. Але радість супроводжується і болем втрати – "вона забирала моє серце", що може говорити про втрату кохання або ілюзії.
Кульмінація пісні – це внутрішній діалог і рішучість героя рятувати себе через музику і танець, незважаючи на відсутність коханої особи. "Якщо сонце не засвітить, якщо дощ не піде" – це метафора непередбачуваності життя та здатності знаходити світло у темряві, радість у болі.
В цілому, пісня є рефлексією про життєві протиріччя, пошук себе у світі повному викликів, і здатність мистецтва (танцю, музики) слугувати засобом самовираження та самозцілення. Це гімн силі духу, який нагадує, що навіть у самотності та втраті можна знайти внутрішню гармонію та світло.