У цій пісні Alyona Alyona торкається теми втрати людяності, зневіри та пошуку світла в темряві. Вона задається питанням, як ми могли стати такими черствими та відчуженими, порівнюючи деяких людей з муляжами, що лише імітують живе спілкування та емпатію. В той же час, співачка звертає увагу на дитячі очі, які все ще зберігають іскру надії та любові, наголошуючи на необхідності вчитися в них пробаченню та здатності бачити світло в темряві.
Пісня також описує випробування, які ми переживаємо, що символізуються через образ холодного вітру та сивину, що "грається" з волоссям. Але навіть у цих моментах слабкості та відчаю, коли плакати здається означати показати свою слабкість, Alyona Alyona нагадує, що і діти, і Бог бачать крізь дим та вогонь нашої боротьби, ставлячи під сумнів, як ми можемо розрізнити вороже від свого, коли все здається втраченим.
В останніх рядках пісні вона говорить про втрату – втрату братів, батьків, синів, про чорні дні та ночі, з яких лунають голоси. Вона описує відчуття втрати, коли світ на мить замовкає, залишаючи лише пустоту. Це не лише фізична втрата, але й втрата сенсу, коли відчуття порожнечі заповнює все навколо. Alyona Alyona через цю пісню закликає не втрачати надії та продовжувати шукати світло, навіть у найтемніші часи, нагадуючи про важливість любові, співчуття та пробачення.