Пісня "Та востаннє мовив як мав помирати" виконавців Dima PROKOPOV & Moisei занурює слухача у глибоко емоційний та символічний світ. Вона розповідає про болісну втрату, жертовність та безмежну любов до Вітчизни через призму Різдвяних традицій та сімейних цінностей. У ніч, коли серця наповнені очікуванням дива та сімейного затишку, повертаються солдати, що боролись за свободу своєї країни. Але їхнє повернення омрачене гіркою втратою – відсутністю батька, який пожертвував життям заради майбутнього своїх дітей та країни.
Сцена розгортається у домівці, де мама готує різдвяну вечерю, очікуючи на повернення синів з фронту. Емоційна насиченість моменту посилюється коли сини, ставши перед матір'ю, не знаходять слів, щоб пояснити відсутність батька. Вони передають останні слова батька, які звучать як заповіт – любити Україну як рідну матір. Сльози матері, що змішуються з різдвяними традиціями, символізують глибокий біль втрати, але й незламну віру та надію на краще майбутнє.
Пісня торкається теми патріотизму, жертовності, сімейних цінностей та віри. Вона викликає почуття гордості за тих, хто бореться за свободу своєї країни, а також глибокий смуток через невимірні втрати, які приносить війна. Через образ Різдва, яке є символом надії та нового життя, пісня передає віру в те, що жертва не була марною і що любов до Вітчизни є вічною та непохитною.