Пісня Максима Бородіна "І я вважав, що світ хронічно захворів" розгортається навколо теми перетворення життя людини через силу любові. У перших рядках автор звертається до улюбленої, висловлюючи глибоку вдячність за те, що саме завдяки їй він зміг відкрити для себе істинний сенс життя та здатність любити. Любов описується як каталізатор, який перетворює його світогляд та самопочуття.
Далі він описує своє життя до зустрічі з нею як період цинізму та скепсису щодо існування справжньої любові, порівнюючи її зі звуком, який не несе глибокого значення. Втім, зустріч з коханою стала точкою перелому, що змінила його уявлення про любов та життя в цілому.
Проходження через труднощі та біль, спільний досвід і випробування, що об'єднали їх шляхи, виступають як ключові моменти, що дозволили герою пісні віднайти себе та знайти сенс у житті. Він говорить про те, як із зустріччю з коханою він "піднявся на поверхню" зі стану повного відчаю та безнадії, де він "йшов по дну".
Заключні рядки підсумовують основну думку пісні - навіть перед обличчям майбутніх труднощів, він залишається непохитним у своїй вірі в любов і в те, що кохана надихає його та дає сили вставати після кожного падіння, ніби надає йому крила, що дозволяють долати будь-які перешкоди. Ця пісня є гімном силі любові, яка здатна перетворити життя, надихати на подолання викликів та відкривати нові горизонти.