Ця пісня виконавця BALSAM глибоко занурює слухача у відчуття передчуття розлуки, яке сповнене холоду та самотності. Початкові рядки звертаються до пам'яті про кохану особу, акцентуючи на неможливості забути її ім'я навіть у моменти розставання. Це наголошує на глибині почуттів та важливості спогадів, які зберігаються в серці назавжди.
Осінній вітер, що зриває пелюстки польових квітів, слугує метафорою невблаганного часу та змін, що відбуваються у житті кожної людини. Співак наголошує на тому, що у світі нічого не є вічним, та часто ми не маємо влади обирати власну дорогу. Це віддзеркалює загальнолюдську долю, де кожен стикається із ситуаціями, що випадають поза зоною контролю.
Пісня також розкриває тему шляху через життя, який автор описує як "божевільний" та "непередбачуваний", де серед "привидів людей" він зустрічає особливу людину, яка стає його світлом у темряві. Ця особа стає маяком, що веде його через невідомість, підкреслюючи її винятковість та значущість у його житті. Співак зображує цю людину як джерело світла і надії, яке освітлює його шлях до місць, де він ніколи не був, символізуючи нові починання та глибину зв'язку, що їх об'єднує. Таким чином, пісня передає думку про те, що незважаючи на всі труднощі та непередбачуваність життя, зустріч із правильною людиною може стати вирішальним фактором у виборі шляху та долі.