Артем ЛоікНе Був Я Під Його Законами Не Жив З Іконами…

Пісня Артема Лоїка розповідає про глибокі та особисті переживання людини, яка брала участь у війні. Автор описує свій шлях через небезпеки та випробування, що супроводжують життя воїна. Він згадує про окопи та ліси, що стали його реальністю, де кожен день – боротьба за виживання. У цих умовах талісманом для нього стає думка про кохану, яка чекає на нього вдома. Це символізує не лише любов, а й надію на повернення до звичайного життя.

Артем Лоїк також торкається теми сили любові та підтримки близьких, що стає опорою у найважчі часи. Він зазначає, як прохання коханої "не загинь" стало для нього наказом, який допоміг вижити та повернутися додому. Автор підкреслює значення молитви та духовної сили, які допомагають пережити найскладніші моменти.

В кінці пісні згадується контраст між воєнним минулим та мирним життям, де вже немає потреби у камуфляжі, а замість цього "одягають «Гучі»". Це вказує на спробу адаптації до звичайного життя після повернення з війни, але також нагадує про те, що пережите залишається з людиною назавжди.

Таким чином, пісня є розповіддю про випробування війною, силу любові та підтримки, а також складність повернення до мирного життя після воєнних дій. Вона відображає глибокі емоційні переживання та роздуми про цінність життя, любові та миру.