У цій пісні виконавець DOVI занурює слухача у світ своїх роздумів і відчуттів, що виникають під час подорожі уздовж узбіччя. Текст пісні переплітає образи і метафори, що відображають глибокий емоційний стан автора. Думки, "вкриті капюшонами", символізують захист і водночас ізоляцію від зовнішнього світу, наголошуючи на внутрішньому просторі автора, який він має намір дослідити.
Повторюваний мотив про "виліт з комину як дим" та "летіли над балконами, людьми" може символізувати бажання вирватися з певних обмежень або звичного порядку речей, прагнення до свободи та легкості буття. Це також може вказувати на моменти рефлексії, коли автор спостерігає своє життя "як фільм", знаходячи в цьому процесі відстороненість і можливість оцінити події з боку.
Згадка про дощ, що "намалює тебе на вікні", та хмари, "схожі на твоє обличчя", розкриває тему втрати і ностальгії. Образи, пов'язані з природними явищами, використовуються для вираження глибокої емоційної зв'язку з важливою особою, спогади про яку продовжують переслідувати автора. Всюди він бачить відгомони минулого, що говорить про глибоке відчуття втрати та спроби знайти зв'язок з утраченим.
Нарешті, образ "твій запах я чую в алеях" і телефон, що "дзвонить", хоча в ньому "давно сіла батарея", символізує нездатність повністю відпустити минуле і примиритися з реальністю. Це вказує на внутрішній конфлікт, боротьбу між розумінням кінцевості деяких відносин або етапів життя та небажанням прийняти цю втрату. Таким чином, пісня відображає складну палітру емоцій, пов'язаних з осмисленням минулого, втратою та пошуком сенсу у власному житті.