Пісня "Коли вже не рахуєш втрати" виконавця ХАС пронизана глибокими рефлексіями про втрату сенсу життя та самотність, навіть у моменти зовнішнього успіху. Ліричний герой поділяється своїми переживаннями про те, як змінюються стосунки між людьми, коли вони опиняються у пошуку власної ідентичності та успіху. Порівнюючи себе з вигаданими персонажами, такими як Пітер Пен чи Маленький принц, автор підкреслює свою відмінність від них, акцентуючи на реаліях сучасного світу, де зрада стає нормою, а самотність пронизує навіть моменти слави.
У другому абзаці пісні акцент зміщується на внутрішній світ героя, який, незважаючи на зовнішні атрибути успіху, відчуває глибоку порожнечу. Переходи від екстремумів життя, як-от від гарему до целібату, відображають внутрішні коливання між бажанням бути частиною чогось великого та водночас відчуттям абсолютної самотності. Ліричний герой постає перед слухачем у ролі клоуна та диктатора свого життя, намагаючись знайти баланс між свободою вираження та внутрішніми обмеженнями, які він накладає на себе.
Завершальна частина пісні глибше занурюється у роздуми про сенс існування та пошук справжнього "я" у світі, де всі відносини здаються поверховими, а кожен подих нікчемним. Автор висловлює думку про те, що навіть у колі богеми його тексти залишаються нерозуміними, а самотність стає єдиною постійною в житті, яке може вміститися у рюкзак. Ця пісня є виразом глибокого осмислення власного місця в світі та пошуку сенсу серед зовнішнього хаосу.