Пісня "Нестерпно почуваюся насправді там мав бути я" у виконанні Аркадія Войтюка розкриває тему непереборної привабливості та недосяжності коханої особи. Вона малює образ жінки, яка здається неземною і виходить за рамки звичайного сприйняття, наче прибула з іншого світу або країн, що робить її особливою та недоступною.
Ліричний герой вражений її красою та таємничістю, порівнюючи її із зіркою, що впала з неба, вносячи світло в його безтурботне життя. В цьому образі відчувається певна меланхолія та бажання близькості з цією жінкою, що посилюється її небажанням ділити свою компанію з кимось, навіть попри численні спроби інших.
Основний сенс пісні полягає в контрасті між земним бажанням бути поруч з цією жінкою та її неземною віддаленістю. Ліричний герой бореться зі своїм внутрішнім світом, намагаючись зрозуміти, чому вона вирішила залишитись одна, попри очевидну увагу та захоплення оточуючих. Ця недосяжність та самотність об'єкта його захоплення ставлять під сумнів здатність до справжнього зв'язку та близькості між людьми, коли одна сторона настільки відрізняється від іншої.
В кінцевому підсумку, пісня є роздумом про красу, любов та самотність, яка може супроводжувати глибокі почуття до особи, що здається вищою за звичайні людські відносини. Вона викликає роздуми про те, як іноді неземні почуття можуть залишити нас відчуваючими себе самотніми та відчуженими, навіть у натовпі.