Пісня Аркадія Войтюка "Все втратило сенс неначе з’явився оазис надії і знову зник" занурює слухача в атмосферу непередбачуваної зустрічі з особливою жінкою, яка здається майже містичною появою з іншого світу або реальності. Її поява пришвидшує пульс, вносячи відчуття чарівності та загадковості в звичайне життя. Ця жінка, описана як зірка, що випала з небес, символізує раптове, яскраве почуття, що охоплює серце.
Крізь образ цієї жінки, автор торкається теми неземної краси та самотності. Задається питанням, чому така непересічна особистість може бути самотньою, навіть коли вона об’єкт все загальної уваги та бажання. Ліричний герой спостерігає за тим, як вона танцює сама, попри те що багато хто хоче бути поруч. Це вказує на вибір жінки залишатися недоступною та зберігати свою таємницю, що робить її ще більш привабливою.
У пісні також проглядається тема внутрішньої ізоляції та бажання знайти зв’язок, що глибоко вкорінений у серці. Музика стає ключем, що може відкрити серце, навіть якщо фізична близькість відсутня. Таким чином, пісня відображає складність людських емоцій, бажання знайти зв'язок, непередбачуваність стосунків та магію моменту, коли здається, що все втрачено, але з'являється надія. Це глибока розповідь про миті, коли краса та емоції перетворюють звичайне життя на щось чарівне та неповторне.