Пісня «Капронові банти» Арсена Мірзояна є меланхолійною і водночас пронизливою баладою про спогади та біль, що не минає з часом. У цій пісні автор згадує про минуле, де символом дитинства та безтурботності є капронові банти. Цей образ, з одного боку, викликає ностальгію, а з іншого – нагадує про втрати і незворотні зміни в житті. Банти, як частина минулого, були зірвані «окупантами», що можна інтерпретувати як символ руйнування безпеки і чистоти дитячих мрій під впливом зовнішніх обставин.
Ліричний герой пісні говорить про незагойні рани, які залишилися в душі після пережитих потрясінь. Він знову і знову повертається до цих спогадів, намагаючись зрозуміти і прийняти їх. Описуючи свій біль і пам'ять про минуле, він намагається знайти розраду, хоча і розуміє, що деякі рани залишаться з ним назавжди. У словах «дуй, бо пече» автор підкреслює необхідність продовжувати жити і рухатися вперед, незважаючи на біль.