Пісня "Ой на горі та й женці жнуть" є яскравим прикладом української народної творчості, яка оспівує історичні події та героїчні постаті. В основі сюжету лежить історія про запорозьких козаків, які йдуть через долину. Головними персонажами є козацькі ватажки Дорошенко та Сагайдачний. Дорошенко веде своє військо впевнено та рішуче, в той час як Сагайдачний демонструє особистий конфлікт, пов'язаний з вибором між сімейним життям та військовими обов'язками.
Особливу увагу в пісні приділено діалогу між козаками та Сагайдачним, який обрав тютюн та люльку замість жінки. Цей вибір символізує козацьку свободу та пріоритети, де бойова служба і товариська вірність перевищують особисте щастя. Сагайдачний сприймається як необачний, але водночас як справжній воїн, який готовий жертвувати своїми особистими інтересами заради спільного блага.
Ця пісня відображає не тільки військову доблесть, а й соціальні та моральні аспекти козацького життя. Вона показує, як козацька культура вміє гармонійно поєднувати героїзм і людські почуття, що робить її актуальною та зворушливою для багатьох поколінь.