Ukrainian FolkГей, Соколи!

Пісня "Гей, соколи!" українського фольклору сповнена глибоких емоцій та символізму, відображаючи досвід козака, який від’їжджає з рідних земель. У віршах змальовується картинка молодого козака, який сідає на коня, готовий до далекої дороги, тоді як молода дівчина, залишаючись у рідних місцях, плаче через його від'їзд. Це показує біль втрати та розділення, що є дуже характерним для української козацької культури.

Приспів зі звертанням до соколів, які повинні оминати гори, ліси та доли, символізує прагнення дістатися до дому, до коханої, без перешкод. Соколи тут виступають як посли, які несуть сподівання козака повернутися. Повторення звуку дзвону в приспіві викликає асоціації зі свободою та чистотою, що важливо для українського народу, особливо у контексті історичних боротьб за незалежність.

У куплетах про мед та вино козак звертається до своїх друзів із проханням поховати його, якщо він загине, на далекій Україні поруч зі своєю коханою. Це підкреслює його зв'язок із рідною землею та бажання залишитись з нею навіть після смерті. Такі слова відображають велику любов до рідної землі та своєї коханої, а також глибоку прив’язаність до козацьких традицій і відданість своєму народу.