У пісні "Посію я огірочки" українського народного фольклору йдеться про молоду дівчину, яка з великою ностальгією та самотністю сподівається на повернення свого коханого. Пісня відображає багатство українських народних образів та символіку, де основні події відбуваються через прості, але глибоко символічні дії.
У першому куплеті дівчина сіє огірки близько до води, поливаючи їх "дрібною сльозою". Цей образ вказує на її плач та смуток через довгу розлуку з коханим. Вирощування огірків недалеко від води може символізувати спробу зберегти життя та надію в серці дівчини.
У наступних куплетах пісні дівчина продовжує говорити про своє очікування. Огірки, які вона саджає у чотири рядочки, ростуть і символізують проходження часу — чотири роки без зустрічі з коханим. Сцена, коли вона знову бачить коханого "на п'ятий рік", змальовує типову для української культури картину — зустріч під час пасіння худоби, але їх розмову перериває присутність батьків, що не дозволяє їм вільно висловити свої почуття.
Фінальні рядки пісні акцентують на глибокій тузі та заклику дівчини до коханого. Вона називає його "чорнобривим", що є традиційним українським виразом для опису привабливого молодого чоловіка, та просить його відгукнутися на її заклик. Це відображає її глибоку потребу в його присутності, щоб втамувати її самотність.