Пісня Аркадія Войтюка "А я милуватися нею схоже звик…" оспівує неземну красу та загадковість жіночої особистості, яка здається такою віддаленою та недосяжною, ніби прибула з іншого світу або з інших країв. Ця жінка сприймається як зірка, що впала з небес, вносячи світло та очарування в звичайне життя співака, пришвидшуючи його серцебиття своїм поглядом. Вона втілює неземну красу, яка змушує задуматися про таємницю її самотності.
Пісня також акцентує на контрасті між бажанням бути ближче до цієї жінки та її бажанням залишатися наодинці, незважаючи на численні спроби оточення завоювати її увагу. Музика стає ключем, який відкриває серце цієї жінки, показуючи, що лише вночі, під звуки мелодій, вона знаходить справжнє відчуття свободи та самовираження.
Таким чином, сенс пісні глибоко розкривається через образ недосяжної краси та самотності, що викликає захоплення та одночасно смуток через неможливість повноцінного зближення з цією жіночою особистістю. Це відображення почуттів людини перед обличчям незбагненної краси, яка танцює одна, незалежно від того, як багато хто бажає бути поруч.