Пісня "Кобіти солоденькі а не чікі і не пусі" виконавця Хас переносить слухача у ліричний світ спогадів про місто, життя в якому було сповнене особливої атмосфери і викликів. Він згадує часи, коли місто було іншим, без зайвої модернізації і комерціалізації. Особлива увага приділяється звичайним жінкам («кобіти»), які відрізняються своєю природною красою і простотою, на відміну від модерних «чікі» та «пусі».
Співак описує своє знайомство з місцевістю, використовуючи символічний код "нуль-три-два-два", що може символізувати особистий досвід або важливі життєві уроки, які він засвоїв. Він також згадує подорожі між селами і взаємодопомогу між людьми, яка була особливо важливою в часи, коли правоохоронні органи не завжди викликали довіру.
Також згадується про темні часи, коли Польща була світлом надії у порівнянні з власними революційними потрясіннями, і про необхідність захисту одне одного — брат за брата. Згадки про Кульпарківську, що символізує хаос і безлад, підсилюють відчуття боротьби і життєвої витривалості.
Ця пісня є відображенням глибоких особистих спогадів виконавця, а також його любові до рідного міста і його мешканців, які залишаються непохитними у своїй щирості і простоті незважаючи на зовнішні виклики. Вона викликає ностальгію та показує важливість збереження культурних і особистісних коренів.