Пісня "Буває й заплакати навіть не вийде" виконавця Хейтспіч відображає глибоке роздумування про сучасне суспільство, його байдужість і жорстокість. Автор змальовує картину світу, де люди звикають до насильства і бездіяльності, звідки навіть спроба плакати здається неможливою. Стихійна байдужість і красива поверхневість — ромашки на полі — контрастують із жорстокістю реальності, яку люди ігнорують або приховують.
У тексті пісні відчувається розчарування автора в людях, які показують зовнішню обізнаність та інтелігентність, але насправді залишаються пасивними спостерігачами чи бездіяльними учасниками суспільних трагедій. Ці роздуми підсилюються висловами про людську жорстокість і лжепатріотизм, що демонструє суперечливість між заявленими цінностями та реальними діями.
Загалом, пісня є критикою сучасної дійсності, де люди втомилися від нескінченних конфліктів та злочинів, але їхня відповідь на ці проблеми часто обмежується поверхневими жестами і символічними вчинками. Це виклик до більшої чесності, глибокого осмислення власних дій і відповідальності за них.