Пісня "І тривога лунає всю ніч ще не вмерла" у виконанні Лесі Нікітюк та Степана Гіги може сприйматися як вираз протесту та сподівань у контексті політичних і геополітичних реалій сучасності. Текст пісні відображає альтернативну реальність, де Україна відновила свої кордони, а впливи зовнішніх держав та політичні зміни призвели до значних геополітичних перестановок на картах світу.
Головним мотивом пісні є сон про катастрофічні зміни у Росії та її впливах, які символізують крах тиранії та авторитаризму. Згадка про "орків", що бачать кошмари, і "пес Патрон", який їх переслідує, вносить елемент міфологізації та народної алегорії, що часто використовується в українській поетичній традиції для висміювання ворогів.
Пісня також згадує про культурні та політичні символи, такі як "Бандера у мавзолеї" і "червона калина", що звучить, що може бути сприйнято як переосмислення історичної пам'яті та культурної ідентичності. Цей креативний підхід до використання символів є способом зміцнення національної свідомості та прагнення до визволення.
Загалом, пісня є вираженням надії та бажання змін, яке живе у серцях багатьох українців, і відображає глибокі емоційні стани, які супроводжують рефлексію про поточні виклики і можливі майбутні перемоги.