Пісня Крістіни Присяжнюк "І бігали босі по теплій росі" — це емоційний вираз болю і ностальгії через війну в Україні, яка відірвала людей від їхніх домівок та зруйнувала звичний порядок життя. У перших рядках пісні висловлюється спогад про спокійні часи, коли головною турботою було очікування зміни пор року, від снігу до весни. Проте, закриваючи очі, автор пісні не може відволіктися від військових дій, які постійно мерехтять в підсвідомості.
Другий абзац продовжує тему втраченої безпеки та миру, згадуючи літак "Мрія", який колись високо літав на небі України, а тепер вся земля обпалена війною. Відчуваються глибокі рани, що вразили не тільки територію, а й душі людей.
У рефрені пісні виражається бажання повернутися додому, до мирного життя, де "всі ми щасливі і бігали босі по теплій росі". Це спогади про безтурботність та радість, які були жорстоко перервані війною. Але наявність війни не лише фізично знищує, але й забирає можливість почути один одного, відчути підтримку та розуміння.
Заключний абзац пісні викликає до єдності, молитви та стійкості усіх українських міст та їхніх мешканців, які зазнали жорстоких випробувань війною. Звучить заклик стояти міцно і незламно, зберігаючи надію, щоб повернути мир Україні. Ця пісня — це вигук душі про мир, дім, і про ті прості радощі, які війна відібрала.