Артем ЛоікТа Не Закінчилась Наша Війна А Я На Небо Підпитий Іду

Пісня Артема Лоіка "Та не закінчилась наша війна" розкриває глибокі роздуми про війну, ідентичність та нескореність духу українського народу. Він починає з рефлексії про козаків, символів української свободи та незламності, наголошуючи, що війна за свободу та самоідентифікацію ще не закінчена. Згадка про "русифіковану тверезу тюрму" та "ліквідовану Січ" відображає боротьбу з культурною асиміляцією та втратою історичної спадщини.

Лоік висловлює себе через образи, що нагадують філософію та самопізнання, порівнюючи себе зі Сковородою, що виливає "сенси із вина". Це символізує пошук глибинного значення життя та історії серед хаосу сучасності. Він критикує суспільство, де панують розбіжності та конфлікти, наголошуючи на важливості бути "не білим, а чистим", що означає збереження моральної чистоти в умовах моральних випробувань.

Поет також звертається до актуальних соціальних і політичних питань, критикуючи репресії та втручання в особисту свободу, використовуючи метафору "слуг, що носять кляпи". Він зображує себе як борця зі злом, що не дозволяє "тварині" увійти у свій дім, символічно виступаючи проти зовнішнього ворога.

В заключенні, Артем Лоік говорить про нескінченність боротьби та вічну готовність до неї, підкреслюючи, що "мир і даром не здався без перемоги". Це висловлює загальну ідею нескореності українського народу, його віри у перемогу та готовності боротися за свої ідеали та свободу до кінця. Пісня є висловлюванням сили духу, ідентичності та незламності, що об'єднує українців навколо спільних цінностей та історичної пам'яті.