Пісня Маші Кондратенко розповідає про глибоке почуття туги та надії, що живе в серці жінки, чий коханий відправився на фронт через війну. Вона висловлює свою любов та сум за ним, описуючи, як кожну ніч засинає з телефоном в руках, сподіваючись на його дзвінок, і як у своїх снах вони зустрічаються віч-на-віч. Жінка згадує щасливі моменти, переглядаючи їх спільні фотографії, та висловлює жаль за невимовленими словами та невикористаними моментами разом.
У другому абзаці розкривається тема війни як жорстокого розділювача, що вирвав коханого з рук героїні та змусив його стати на захист своєї країни. Вона висловлює свою рішучість чекати його повернення, незважаючи на страх і відчай, що приносять новини з фронту. Віра в їхню спільну майбутню зустріч дає їй сили зберігати надію.
Останні рядки пісні наповнені обіцянкою стати янголом-охоронцем для свого коханого, захищати його навіть на відстані та берегти його серце від ворогів. Ця обіцянка стає символом незламної любові та надії, що одного дня вони знову будуть разом в їхньому домі, де війна не зможе їх розлучити. Ця пісня втілює глибокі емоції та прагнення до миру, любові та відновлення.