Ця пісня, виконана Zhurba, пронизана глибокими емоціями та сильним почуттям очікування. У ній відображається біль від самотності та відсутності коханої людини. Перші рядки пісні створюють атмосферу очікування, що не знає втіхи, з використанням образів тиші, вітру та самотнього голосу, що свище. Так автор передає почуття болю та втрати, що огортає головного героя.
Основний рефрен пісні підкреслює відчай і запитання, чому кохана особа не повертається, навіть коли приходить ніч, а місяць зійшов на небо. Ці повторювані питання не лише висловлюють сподівання зустрічі, але й глибоку потребу в з'єднанні, яка залишається незадоволеною. Тьмана любов, про яку йдеться, символізує відчуття невпевненості та нерозділення.
В іншому куплеті з'являється мотив втечі, який може символізувати як фізичну відстань, так і емоційну відокремленість між головним героєм та його коханням. Відсутність спогадів, або неможливість зберегти їх, підкреслює ідею, що минуле вже не може бути повернуте чи змінене.
Заключні рядки пісні, де згадується річенька та матінка, можуть символізувати повернення до коренів, до природи та сім'ї, шукаючи в них втіхи та прийняття своєї долі. Це відлуння народних мотивів, що підкреслює безкінечний цикл життя, любові та втрати, з яким мириться головний герой на самому кінці пісні. Пісня пронизана глибоким сенсом втрати, сподівання та пошуку себе у світі, де любов залишається найвищою цінністю, попри всі випробування.