Ця пісня від Дмитра Коляденка пронизана глибокою ностальгією і любов’ю до рідної землі, до дому, де народилася душа. Вона розповідає про внутрішнє покликання повернутися до своїх коренів, до місця, де тебе чекають і люблять. Це пісня про пошук свого місця у світі, про невимовну тугу за рідним краєм, що ніколи не залишає серце.
В образі "заплаканої весни", що шукає прихисток, втілено почуття втрати та самотності, яке водночас спонукає до руху додому, до коріння, що надає сили і опори. Весна у пісні символізує відродження, незламність духу, що, незважаючи на всі негаразди, завжди прагне додому, до місця, де "нема в цілому світі краще дому".
"Куди тебе так кличе, знову й знову…" - ці слова відгукуються в серці кожного, хто хоча б раз відчував сильний зв'язок із рідною землею. Ця пісня – гімн всім, хто розуміє цінність і значення "дому", не як фізичного місця, а як простору, де народжується і зростає душа, де завжди чекають і люблять "із ночі до рання".