Пісня Павла Зіброва "Розкидало по світу, розділило родини" - це глибоко емоційний твір, який розповідає про біль та ностальгію, спричинені війною та її наслідками. Автор описує важку долю людей, чиї серця вкриті ранами від розлуки з рідними, втрати домівок і невизначеності щодо майбутнього. Війна змушує родини жити в розлуці, підживлюючи їхню тугу новинами про звуки снарядів і стан домівок, які переживають обстріли.
Основна тема пісні - це бажання повернутися додому, до мирного життя, до всього знайомого і рідного. "Я так хочу додому" - це не просто фізичне прагнення повернутися в конкретне місце, а глибоке бажання знайти спокій і відновити звичний порядок життя, обійняти рідних людей, відсвяткувати забуті весілля, молитися разом і знову відчути себе частиною своєї спільноти.
В куплетах пісні відчувається сильний контраст між теплом та затишком домашнього вогнища і холодом розлуки, що спричинена війною. Пісня закликає до непохитності духу, віри в зустріч і здатності витримати всі випробування, зберігаючи надію на повернення додому, в Україну, де, незважаючи на спокуси чужини, серце відчуває тяжіння до рідної землі, де "краще, ніж вдома, нам ніколи не буде".