Ірина ФедишинБо Я І Ти Розп’Яли Її Сина

Ця пісня Ірини Федишин є глибоким розмірковуванням про взаємозв'язок між гріхом, стражданням, прощенням і любов'ю. У перших рядках автор наголошує на моментах відчаю та втрати надії, коли душа людини стає схожою на сироту через біль. В такі моменти згадується образ Марії, матері Ісуса Христа, до серця якої можна притулитись за втіхою.

Далі пісня переходить до роздумів про гріх, який завдає болю не тільки людині, але й самій Марії, через що її син був розп'ятий. Цей момент символізує спільну відповідальність всіх людей за гріхи, що призводять до страждань невинних.

Потім пісня звертає увагу на те, що незважаючи на сором і страх, які може викликати усвідомлення власної провини, у очах Марії не знайдеш докору, лише безкорисливу материнську любов, яка готова пробачити.

У заключній частині пісні йдеться про необхідність навчитися любити і прощати, як це робить Бог. Це послання підкреслює, що справжнє панування в світі полягає не в домінуванні та силі, а в здатності любити безкорисливо і прощати помилки інших. Пісня закликає до глибокої внутрішньої роботи над собою, до відмови від егоїзму на користь справжньої, жертовної любові.