У пісні "І я попрямую до Вежі" виконавиці Alyona Alyona розкривається тема ностальгії, любові до рідного міста та його нескореності перед лицем війни. Початкові строфи пісні пронизані ліричним зверненням до Маріуполя, який автор описує через призму щоденних прогулянок, звуки дзвонів з Храму Петра та відчуття приналежності до козацького роду. Місто постає як місце повне життя та віри.
Далі текст пісні набуває глибшого смислового навантаження, порушуючи питання війни, символізму Азовського моря та невмирущості духу міста та його мешканців. Символ "Азов" трансформується з негативного екологічного контексту у втілення мужності та сили. Віра, надія та свобода зображені як товари, що не мають ціни, в контексті зупиненого часу війни, що змішує все навколо.
Завершальна частина пісні знову повертається до образів мирного життя, спогадів дитинства та символічного об'єднання людей навколо ідеї відновлення міста та збереження його духу попри окупацію. Використання образу вежі, як місця, куди спрямовано шлях, символізує пошук світла та надії в складні часи. Пісня відображає силу духу, любов до рідної землі та віру в перемогу та відновлення.