Ця пісня Фіолета занурює нас у глибину болю та надії, яка існує в серцях тих, хто чекає повернення своїх близьких з війни. Лірика відображає контраст між військовою жорстокістю та людською витримкою, між розпачем втрати та вірою в повернення.
Автор піднімає тему війни, згадуючи міста, які стали символами страждання та героїзму, як Буча, Ірпінь, Маріуполь і Харків. Використання імен цих міст вказує на реальність і близькість болю, що об’єднує український народ в боротьбі за свою землю та майбутнє.
Метафора "ходить Гарбуз по Городу" може символізувати пошук відповідей та з'єднання з корінням у часи невизначеності та тривоги. Це нагадування про сімейні зв'язки, традиції та значення землі та мови для ідентичності народу.
Слова матері, яка мов мантру повторює прохання про повернення сина, втілюють безмежну любов і надію, що живить її серце навіть у найтемніші часи. Ця пісня — це гімн на честь непереможної віри в перемогу та нескінченної любові, що переживає відстані та випробування.
На закінчення, автор звертається до значення слів та вчинків. Слова можуть бути могутніми та надихати на перемогу, але без вчинків вони втрачають свою силу. Так, кожен абзац пісні несе глибокий смисловий відтінок, закликаючи до роздумів про вартість свободи, сімейні цінності та важливість кожного життя в боротьбі за мир.