Пісня "Повірила б що це не ми та знов самотня прокидаюсь я" виконавця JEVAGA занурює слухача у світ ніжних спогадів та сильних емоцій, що залишились від минулого кохання. Ліричний герой розповідає про останній танець з коханою, про спільні моменти, які вони пережили разом. Ці спогади викликають у нього біль від усвідомлення, що все це вже у минулому, але водночас і теплоту від пережитих емоцій.
Описуючи сцену останнього танцю, автор підкреслює глибокі почуття, які ще не згасли у серці героя. Він сподівається, що його кохана також збереже ці спогади, а їхні почуття залишаться важливою частиною її життя. Метафора зорів, що розповідають про їхнє кохання, вказує на унікальність і космічну значущість їхніх відносин.
Далі пісня переносить нас до моментів звичайного життя, що стали особливими завдяки присутності один одного. Ліричні герої читають зорі, ніби заголовки з газет, що символізує їхнє сприйняття світу як чогось чарівного та непередбачуваного. А моменти тепла під час спільного чаювання у вітальні нагадують про затишок та близькість, яку вони мали.
Останні рядки пісні розкривають внутрішній світ героя, який, попри розставання, все ще плекає надію та любов до коханої. Він не може змиритися з думкою, що їхній останній танець справді був останнім. Спогади про ті моменти наповнюють його серце, але змушують прокидатися у самотності. Так, пісня відображає внутрішні переживання героя, його сподівання та водночас прийняття реальності свого самотнього існування без коханої. Це історія про непереможну силу кохання, що лишається з нами, навіть коли об'єкт цього кохання вже не поруч.