Ця пісня виконавиці TAYANNA є глибокою та емоційною розповіддю, яка використовує образи природи для висловлення почуттів і рефлексій про життя, час і віддаленість. У першому куплеті автор звертається до гір як до символу непереможності, стабільності та незмінності у своєму житті. Вершини гір тут виступають як далекі, але водночас близькі цілі чи ідеали, до яких прагне душа. Сидіння в обіймах тишини між горами символізує моменти спокою та внутрішньої гармонії.
У другому куплеті ріки стають образом життєвого шляху, що несе за собою час. Ріки "як роки" швидкоплинні та невпинні, символізуючи необоротність часу і життєві зміни, які відбуваються з кожним. Звернення до рік із питанням, куди вони несуть, відображає роздуми про невідомість майбутнього та неможливість повернення до минулого.
У третьому куплеті діти стають центральною фігурою рефлексій автора. Згадка про дітей у чужині та біль від їх відсутності акцентує на емоційному розриві та на складнощах, що виникають у відносинах на відстані. Це висвітлює тему родинних зв'язків, любові та втрати, що ведуть до роздумів про значення близькості та важливість бути поруч із тими, кого любиш.
Повторення початкового куплету в кінці пісні закріплює циклічність життя та ідейну замкненість композиції. Звернення до гір як символу душевного спокою та умиротворення підкреслює прагнення до внутрішньої гармонії та знайдення себе у безмежжі природи і життя. Таким чином, пісня є вираженням глибоких особистих переживань, зв'язку з природою та роздумів про невідворотність часу, любові, та сенсу життя.