Пісня "Наталочко, ти кароокая" виконана гуртом "Зоряна Ніч" є ліричним вираженням невимовної туги та нерозділеного кохання. В перших рядках автор звертається до Наталочки з питанням, чому вона не може полюбити його. Він згадує численні вечори весни, які вони провели разом, але які тепер здаються втраченими, оскільки теплі дні минули і не повернуться.
У наступній частині пісні згадується, як зозуля кувала, віщуючи щастя та долю, а конвалії цвіли в лісі, символізуючи весну і нове початок. Ці образи викликають у співака спогади про минуле, коли все ще здавалося можливим, і любов могла розквітнути.
Однак знову і знову повертається мотив суму та втрати. Пісня завершується надією на весну, на новий шанс для кохання та зустрічі, де зозуля знову куватиме, а конвалії цвістимуть. Цей повторюваний образ весни слугує символом відновлення та можливості для зміни, навіть попри всі попередні втрати та розчарування. Ліричний герой сподівається, що з часом його біль утихне, і він зможе знайти втіху у повторенні краси природи та можливості нового початку.