Пісня Артема Лоіка у співпраці з Абієм "Я б із радістю скинув свій патронташ та аполлон покидає наш вавілон" відображає глибокі емоції, викликані війною, втратами та надією на повернення до миру і любові. Лірика пісні передає почуття безсилля перед лицем великих випробувань, але в той же час висловлює непохитну віру в те, що любов і відданість можуть долати найтяжчі обставини.
Перші строки пісні говорять про незламну віру і підтримку в складні часи, навіть коли обставини здаються безвихідними. Автор підкреслює, що, незважаючи на відчай і випробування, він не залишить своїх близьких і буде поруч, навіть коли всяка надія здається втраченою.
Далі пісня переходить до роздумів про батьківство, відповідальність і спадщину, яку ми залишаємо нашим дітям. Це підкреслює важливість збереження людяності і мужності в обличчі викликів, а також передачу цих цінностей наступним поколінням.
Останні вірші говорять про готовність жертвувати власним комфортом і безпекою заради вищих ідеалів та близьких людей. Пісня закінчується на ноті виклику і готовності стояти за свої переконання, навіть якщо це вимагає найвищої жертви.
У цілому, пісня є потужним вираженням любові, жертовності, і надії, нагадуючи про важливість стояти за те, що правильно, незважаючи на всі труднощі та випробування.