Пісня "І знатимемо коли жати руки а коли курок я вірю в поле із тополею ей" виконана Артемом Лоіком та Baka, пронизана глибокими почуттями патріотизму, віри та надії на майбутнє. Вона відображає не тільки болючі втрати та випробування, але й незламну віру авторів у перемогу, свободу та майбутнє України. Це вираз оптимізму і відданості ідеалам, що надихає слухачів на роздуми про цінності, за які варто боротися.
Артем Лоік та Baka через свою творчість прагнуть нагадати, що кожен момент випробувань є також моментом для демонстрації сили духу, відваги та єдності. Вони закликають пам'ятати про минулі помилки та уроки історії, щоб в майбутньому знати, "коли жати руки, а коли курок". Ця фраза символізує важливість розуміння того, коли слід виявляти милосердя, а коли – бути рішучими у захисті своєї землі та ідентичності.
Лірика пісні наголошує на важливості культурної та національної спадщини, прагненні до свободи та самовизначення. Віра в майбутнє, де покоління будуть "свідомі, небайдужі і просте", підкреслює оптимістичний погляд на розвиток суспільства, що заснований на справедливості та гуманності.
Закликаючи до єдності та сили спільноти, Артем Лоік та Baka створюють мотивуючий гімн, що відгукується в серцях багатьох. Їхні слова – це не лише відображення власних почуттів і думок, а й заклик до кожного, хто чує, боротися за мирне і світле майбутнє своєї країни. Така музика підкреслює непереможність духу народу, який прагне свободи та гідності, незважаючи на всі виклики сьогодення. Пісня – це не просто слова та мелодія, а меседж надії, віри і незламності, який об'єднує людей навколо спільних ідеалів та мрій.