Пісня "І не станемо пити воду яка навік забруднена" виконавців Артема Лоіка та Baka втілює глибоку віру в непереможність духу, силу опору та надію на мирне майбутнє. Вона розповідає про непохитну віру автора в те, що війна, яка зараз бурлить, одного дня закінчиться, і цей період випробувань поверне народу його справжнє "я", відкривши глибини власної ідентичності та сили.
Творець пісні висловлює впевненість у майбутньому поколінні, яке буде вирізнятися свідомістю, не байдужістю до долі своєї країни та простотою в сприйнятті світу. Він також підкреслює важливість пам'ятати уроки історії, знати, коли можна простягнути руку для рукостискання, а коли потрібно бути готовим до захисту.
Особливий акцент робиться на вірі в перемогу України, на здатності народу зберегти свою культуру, мову та незалежність навіть у найтяжчі часи. Автор виражає впевненість у незламності духу воїнів, в їх силу, яка порівнюється з міццю найкращого віскі, і в їхню здатність довести справу до кінця, незважаючи на втрати.
Глибока віра автора виражається через образи непохитного моноліту, яким є український народ, спроможний вистояти у всіх випробуваннях, підтримуваний Богом. Пісня закликає не забувати про тих, хто пожертвував своїм життям заради майбутнього, і не приймати "забруднену воду" – символ компромісів з ворогом або зради власних ідеалів.
Таким чином, цей твір є гімном непохитної віри, сили духу та незламної надії народу, який стикається з неймовірними випробуваннями, але не втрачає оптимізму і віри в світле майбутнє. Це відображення колективного духу нації, яка бореться за своє право на свободу, незалежність та мирне життя.