Пісня "Обезброєні" Нікіти Кісельова занурює слухача у глибокий емоційний світ автора, де він висловлює свої почуття і переживання через метафори та образи. У перших рядках пісні відображено стан роздумів і пошуків, де автор не знаходить себе ані у фізичному просторі, ані поруч з коханою особою, а замість цього загублений у своїх думках і спогадах. Він описує себе як заблукалу душу, що не може знайти шлях додому – місце, де він би відчув себе цілісним і знайшов би спокій у руках коханої.
У наступних рядках розкривається глибина емоційного переживання, яке переплітається з відчуттям вразливості та беззахисності перед обличчям любові. Автор зізнається, що він не герой і зробив усе, що міг, просить згадати його під час осінніх дощів, що символізує час роздумів і можливо, певної ностальгії. Любов тут виступає як сила, що здатна роззброїти, змусити відчувати себе вразливим, але водночас єдиним і цілісним з коханою особою.
Кульмінаційним моментом пісні є визнання, що в полоні любові вони обидва – "обезброєні", що підкреслює ідею про те, що в стосунках немає місця для боротьби чи захисту, лише взаємна довіра та прийняття. Він закликає кохану пам'ятати його саме в такому стані – без зброї, без броні, відкритого та справжнього, в полум'ї словесних виражень та глибоких почуттів, що є такими ж живими та сильними, як і їхнє спільне перебування у цьому емоційному полоні любові. Пісня є вираженням глибокої інтимності, вразливості та справжнього людського зв'язку, що виходить за рамки фізичного світу та знаходить відгук у серцях слухачів.