Ця пісня відображає історію про глибоке почуття втрати, розлуки та ностальгії. Автор розповідає про спроби знайти шлях до коханої людини, про мандри містами в пошуках відповідей, які залишаються недосяжними. Непрочитані листи та недоступний адресат символізують нерозділене почуття та спроби зв'язку, які не знаходять відгуку.
Метафора мостів, що сходяться лише у снах, відображає внутрішній світ автора, де можливе з'єднання з коханою людиною існує тільки у світі мрій та фантазій. Ця ідея підкреслюється зображенням самотності, коли навіть спільні спогади, фотографії, імена майбутніх дітей нагадують про біль втрати і неможливість фізичного з'єднання.
Опис дощу, що заливає небеса, посилює відчуття самотності та розділення. Це символізує загальне відчуття смутку та печалі, що охоплює обох, коли замість того, щоб бути разом, кожен залишається на самоті. Пісня передає емоційний стан людини, що стоїть перед розбитими мріями та нездійсненними сподіваннями, підкреслюючи глибину її внутрішнього світу та невимовний біль відокремленості.